Вишивка проти стресу

Твори народних промислів є особливою статтею доходу у державі, і досить непоганий статтею. Кожен турист намагається привезти додому зі своєї подорожі унікальний сувенір, зроблений місцевими умільцями. Це і пам'ять про поїздку та ілюстрація до своїх оповідань співвітчизникам. А що ж Україна? Чи їй є що розповісти про себе європейцям? Чи зможе вона конкурувати з Європою у цій сфері?

Кожна країна має свою візитну картку, і вона обов'язково буває відображена у творах народного промислу. Усьому світу відомі бельгійські мережива та муранське скло, французькі гобелени та карнавальні маски Венеції. Величезна кількість сувенірів та дрібничок продається на тему місцевих визначних пам'яток. Також у багатьох місцях Європи виготовляються унікальні традиційні товари на продаж, серед яких є навіть витвори мистецтва, на кшталт голландських золотих ювелірних прикрас чи чеського кришталю.

Експертна думка щодо України однозначна, насамперед українці можуть запропонувати світові свої традиційні вишиванки. Ніде у світі не представлено такої різноманітності вишиванок та зразків вишивки, як тут. Було популярне виготовлення лляних та гончарних виробів.

Варто пам'ятати, що прибуток від продажу виробів народного промислу може суттєво поповнити бюджет. Туристи дуже люблять різні ярмарки та торгові точки з такими предметами. Багатьом з них цікаво буде спостерігати за їх виготовленням і навіть взяти участь у процесі. Але також слід врахувати, що саме виробництво таких товарів часто буває збитковим. Держава має всіляко сприяти та допомагати таким виробникам, надаючи їм податкові пільги та субсидії. Існують спеціально розроблені програми підтримки традиційних ремесел у багатьох країнах. У Франції цими питаннями займається окремий департамент, що відповідає збереження народних промислів. Саме завдяки цій діяльності Франція може пишатися, що народні ремесла розвинені на території цієї країни як ніде у світі.

У самому Євросоюзі національними традиціями ніхто не опікується. Там немає жодних програм щодо збереження національних культур. Навряд чи Україні варто розраховувати на фінансування та допомогу у цьому напрямі. Така допомога може бути заснована лише на особистих вкладах та пожертвуваннях, вважає Володимир Оленченко, старший науковий співробітник Інституту світової економіки та міжнародних відносин РАН.