Тенденції розвитку сучасної вишивки

Є на Тернопіллі дивовижний край – Борщівщина. Вражають його природні краси, печери та талановиті люди. Це вони створили бренд краю – сорочку, вишиту чорними нитками. За легендою чорний колір пов'язаний із трагедією, коли у XV-XVII століттях жителі постійно зазнавали нападів татар та турків. Жінки семи сіл через те, що турки вбили там усіх чоловіків, плачучи, поклялися протягом семи поколінь носити жалобу.

І вишивати лише чорними нитками. Вони виконали свою обіцянку. А ті мешканки Борщівщини, які виготовляли такі сорочки вже у 20-30 роках минулого століття, виявилися тим самим останнім, сьомим поколінням, яке було пов'язане з такою старовинною та благородною обіцянкою.

Ви й сьогодні можете побачити в музеї чи колекціонерів «борщівську бавляну сорочку». На білому домотканому полотні (в основному з конопель) нанесений густий, тугий візерунок, вишитий грубою вовняною ниткою або «чорною бавовною».

Сьогодні «борщівські бавляни сорочки» – велика цінність. Багатьом уже 80-100 років. Їх дбайливо зберігають, передають із покоління до покоління. І надягають вкрай рідко, лише у найбільші свята. І не стирають.

Настільки унікальна і не зустрічається ніде у світі вишивка добре відома в Україні та інших країнах. Причому це феномен, як вважають мистецтвознавці, такого ж рівня, як і полтавська вишивка. В обох збережено елементи трипільської культури.

Сорочки вишиті вовняними нитками спеціальним крученим швом. Закручено нитки по спіралі. Такими сьогодні вже не вишивають. Тим паче, що й сама техніка борщівської вишивки втрачена. Але можна стверджувати, що то була важка робота. Насамперед треба було вибілити конопляне полотно і отримати вовняну нитку. А крутили її з вовни чорного ягняти. Такі нитки не вигорають та не линяють.

А ось тканина, на якій вишивали, після прання могла трохи стягуватися, розповідають мистецтвознавці. І тоді виходило б враження, що полотно – набивне зверху. Але товсті чорні нитки з вовни були дуже закручені. Тому ними достатньо було вишивати лише стібки, а не хрестики.

Робота тривала довго. Лише рукав шили всю зиму. Тим більше, що влітку жінкам у селі колись було сидіти за рукоділлям.

Розповідають, що щойно в сім'ї народжувалась дівчинка, їй уже починали вишивати таку сорочку на весілля.

Але навіть сьогодні, якби це було реально, подібне рукоділля виявилося б дуже трудомісткою роботою.

Техніка виконання такої вишивки свого часу стала справжнім витвором мистецтва. Кожна чудо-вишиванка у нашому бутику створюється індивідуально для Вас, тому ми можемо враховувати Ваші побажання при виборі полотна та ніта